1.2. Податковий облік.
В податковому обліку у Підприємств А і Б при відображенні вищезазначеної операції виникатимуть наступні особливості.

Податок на прибуток.
Підприємство А.
Щодо податку на прибуток у Підприємства А виникатимуть наступні особливості.
Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону про прибуток продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону про прибуток корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Далі, відповідно до п.1.28 ст.1 Закону про прибуток інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції. При цьому, відповідно до пп.1.28.2 ст.1 Закону про прибуток пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
Фактично описана вище ситуація відповідає визначенню інвестиції. Отже, оскільки Підприємство А внаслідок передачі майна Підприємству Б до його статутного фонду передає право власності на таке майно Підприємству Б, а в результаті отримує компенсацію у вигляді корпоративних прав, то вищезазначена операція для цілей Закону про прибуток підпадає під визначення «продажу товарів». Отже, на нашу думку, при передачі майна до статутного фонду необхідно керуватися загальними нормами Закону про прибуток, які встановлюють порядок відображення в обліку операції із продажу товарів.
Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, операція із передачі майна до статутного фонду підпадає під визначення «продажу» для цілей Закону про прибуток. Проте, при передачі об'єкту, який складається із двох відокремлених об'єктів і обліковується Підприємством А за загальною вартістю Підприємству необхідно визначати податкові наслідки для кожного із об'єктів. Для цього, Підприємству необхідно визначити собівартість окремо для самого об'єкту незавершеного будівництва і земельної ділянки, а також справедливу вартість для кожного із окремих об'єктів.
Що стосується земельної ділянки, то відповідно до Закону про прибуток Підприємство А має віднести до складу валових доходів лише позитивну різницю між справедливою вартістю земельної ділянки і її собівартістю. Негативна різниця відшкодовується за рахунок прибутку.
Що стосується самого об'єкту незавершеного будівництва, то при його внесенні до статутного фонду Підприємства Б, Підприємство А має включити справедливу вартість такого об'єкту (вартість погоджену засновниками) до складу валових доходів, а будь-які витрати на будівництво, які можна ідентифікувати із зазначеним об'єктом - до складу валових витрат.

Підприємство Б
Що стосується порядку відображення вищезазначеної операції в обліку Підприємства Б, то необхідно урахувати наступне.
Як було зазначено вище зазначена операція прирівняна до операції з продажу.
Відповідно до пп.8.9.1 ст.8 Закону про прибуток отримання земельної ділянки до статутного фонду в обліку Підприємства Б не спричинить будь-яких наслідків, оскільки витрати на придбання земельної ділянки враховуватимуться для визначення податкових наслідків тільки при продажу земельної ділянки.
Що стосується відображення в обліку операції із отримання до статутного фонду Підприємства Б самого об'єкту незавершеного будівництва, то порядок відображення його в обліку залежатиме від подальших намірів підприємства щодо використання такого об'єкту. Розглянемо ситуацію, коли Підприємство Б має намір добудувати зазначений об'єкт і ввести його в експлуатацію як об'єкт основних фондів.
В такому випадку операція із отримання самого об'єкту до статутного фонду також не призведе до будь-яких наслідків у податковому обліку. На дату введення об'єкту в експлуатацію Підприємство Б має створити окремий об'єкт основних фондів групи 1. Вартість такого об'єкта складатиметься з вартості об'єкту, за якою такий об'єкт було прийнято до статутного фонду, збільшеною на суму будь-яких додаткових витрат понесених Підприємством Б у зв'язку із добудовою такого об'єкту. Також, після введення зазначеного об'єкту в експлуатацію Підприємство Б має право нараховувати амортизацію щодо такого об'єкту в податковому обліку.
Фактично, на нашу думку, вартість за якою об'єкт було отримано до статутного фонду (вартість погоджену між засновниками) Підприємства Б можна також розглядати як витрати на придбання об'єкту для цілей пп.8.1.2 ст.8 Закону про прибуток, оскільки Підприємством Б було надано компенсацію Підприємству А у вигляді корпоративних прав.
Відповідно до п.2 Роз'яснення №74 після завершення будівництва і введення в експлуатацію відповідного основного фонду групи 1 балансова вартість основних фондів такої групи збільшується на суму накопичених сум витрат, пов'язаних з придбанням, будівництвом такого капітального активу та введенням його в експлуатацію. При цьому балансова вартість групи об'єктів незавершеного будівництва зменшується на балансову вартість введеного в експлуатацію об'єкта основного фонду.
Що стосується обліку корпоративних прав придбаних Підприємством А внаслідок вищезазначеної операції, то щодо них в податковому обліку має вестися окремий облік у порядку передбаченому п.7.6 ст.7 Закону про прибуток. Що стосується податкових наслідків вищезазначеної операції для цілей ПДВ, то необхідно урахувати наступне. Розглянемо податкові наслідки, що відбуватимуться в обліку Підприємства А.