Згідно з Конвенцією УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг, що з 2006 р. стала частиною національного законодавства України, найбільш характерними ознаками міжнародного фінансового лізингу є такі:
• місця здійснення підприємницької діяльності лізингодавця та лізингоодержувача знаходяться в різних Договірних країнах;
• предметом фінансового лізингу є виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання – за винятком того, яке має бути використовуване переважно для особистих, сімейних або побутових цілей лізингоодержувача;
• лізингодавець укладає договір лізингу з лізингоодержувачем, надаючи лізингоодержувачу право користування предметом лізингу за лізингові платежі.

Не існує також заборони щодо оперативного міжнародного лізингу. Зокрема, така форма лізингу прямо передбачена Конвенцією про міждержавний лізинг від 25.11. 1998р., щодо якої Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.04. 1999р. № 713 «Про схвалення та подачу на ратифікацію Конвенції про міждержавний лізинг».

Оскільки однією з сторін договору міжнародного лізингу є нерезидент, зрозуміло,  виникають певні особливості щодо оподаткування подібної операції, що стосуються насамперед таких її складників, як ввезення на митну територію України основного засобу – предмета лізингу і вивезення (повернення) його лізингодавцю,  а також сплати лізингових платежів.

Згідно з  ст.186 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92-IV (далі – МКУ) декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються до митного органу для здійснення митного контролю та митного оформлення. Виходячи з цього, лізингоодержувач  має право вибрати один із двох митних режимів:
• режим імпорту – якщо договір  лізингу передбачає  подальшу передачу права власності на основний  засіб – предмет лізингу, що ввозиться;
• режим тимчасового ввезення – якщо умови договору  лізингу передбачають  обов'язкове повернення лізингодавцю  основного засобу – предмета лізингу без будь-яких змін, крім природного зносу або втрат за нормальних умов транспортування.

Найбільш поширеним на практиці є варіант, коли ввезення основного засобу – предмета міжнародного лізингу на митну територію України вважається імпортом. Відповідно до ст.188 МКУ імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень. Такий митний режим передбачає сплату лізингоодержувачем у загальновстановленому порядку ввізного (імпортного) мита за ставками Митного тарифу України, а також податків та зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію країни згідно із законами України.

Відповідно до пп.3.1.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» операції з увезення на митну територію України товарів за договорами лізингу та іншими договорами, що не передбачають передачу права власності на такі товари, прирівнюються до імпорту і є об'єктом обкладання ПДВ. Базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість товарів (у нашому випадку – предмета  лізингу), що імпортуються, але не нижче митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації. При цьому митна вартість перераховується у гривні за валютним курсом НБУ, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар уперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно з пп.7.3.6 ст.7 Закону про ПДВ зобов'язання зі сплати ПДВ при імпорті товарів на митну територію України виникають у день подання ввізної ВМД із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. За умови, що предмет  лізингу  використовуватиметься в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності лізингоодержувача, сплачений на дату подання митної декларації ПДВ включається до податкового кредиту лізингоодержувача..

У випадку укладання договору оперативного міжнародного лізингу, лізингоодержувач може скористатися митним режимом тимчасового  ввезення предмета лізингу і  керуючись нормами пп.11.5 ст.11 Закону про ПДВ надати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов’язання з ПДВ. Строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік із дня їх ввезення на митну територію України. Проте, з урахуванням мети ввезення та інших обставин відповідний митний орган може подовжити цей термін.

Повернення предметів лізингу лізингодавцю - нерезиденту  відповідно до п.6.2 ст.6 Закону про ПДВ  обкладається ПДВ за ставкою 0 %. При цьому не має значення, який із митних режимів – режим експорту чи тимчасового ввезення (вивезення) – вибраний лізингоодержувачем.

Об’єктом оподаткування ПДВ за умов оперативного міжнародного лізингу є вся сума лізингового платежу, за умов фінансового лізингу згідно з пп.3.2.2. ст. 3 Закону про ПДВ – частина лізингового платежу – сума перевищення нарахувань та сплати процентів або комісій подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на день їх нарахування  за відповідний проміжок часу, розрахованої від вартості предмета лізингу. Відповідно до п. 6.5 Закону про ПДВ лізингоодержувач  є податковим агентом  нерезидента, що надає лізингові  послуги. Таким чином сума  ПДВ, нарахована на весь лізинговий платіж ( оперативний  міжнародний лізинг) або його частину (фінансовий міжнародний  лізинг), в податковий період, коли відбувається нарахування  оплати нерезиденту лізингового платежу за користування предметом лізингу є податковим зобов’язанням з ПДВ для лізингоодержувача.  та включається до податкового кредиту в наступному податковому періоді (виходячи з норм пп.7.5.2. Закону про ПДВ).

При оподаткуванні операцій міжнародного лізингу податком на прибуток особливу увагу необхідно звернути на оподаткування курсових різниць, що виникають під час перерахунку кредиторської заборгованості в іноземній валюті.  Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” лізингоодержувач повинен здійснювати перерахунок балансової вартості заборгованості в іноземній валюті (без процентів, комісій та винагород), що значиться у платника податків на кінець звітного періоду, у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на останній день звітного періоду. Від'ємна різниця від перерахунку заборгованості має збільшувати валові витрати дебітора (лізингоотримувача), а позитивна – його валовий дохід. Таке збільшення валового доходу і валових витрат відбувається в тому податковому періоді, протягом якого сталося погашення
   (умовне погашення) заборгованості.

Згідно з пп.13.1 ст.13 Закону про прибуток будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України від проведення господарської діяльності, оподатковуються за ставкою в розмірі 15 % суми таких доходів і за їх рахунок. При цьому під оподаткування підпадає і лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентом на користь нерезидента – лізингодавця Базою оподаткування доходу нерезидента податком на репатріацію є  за умов оперативного лізингу  вся сума нарахованого лізингового платежу (за мінусом  ПДВ), за умов фінансового лізингу -  частина лізингового платежу, що включає винагороду лізинговій компанії.

Директор ТОВ “Аудиторсько-консалтингової групи “Компас” ,
Сертифікований спеціаліст лізингового бізнесу
Науменко Н.М.